Коптильна, у мене , не стаціонарна. кожен раз роблю по потребі. Викопую рівчачок, глибина--" на штик лопати", ширина--півтора штика.
Прикриваю шматками бляхи, присипаю викопаною землею. З одного боку ставлю 200 літрову бочку без дна, це коптильна камера. З іншого трішки розширяю рівчачок, це топочна. Бажано, щоб рівчачок-димохід мав нахил від бочки, для кращої тяги.
Спочатку розпалюю вогонь, прогріваю коптильню. Коли коптильня прогрілась,тяга добра і утворилося досить жару ,закладаю у топку полінця чи гілки фруктових дерев. Найкраще це вишня! Потім будь-які фруктові, в тому числі і волоський горіх. У нас,чомусь, невикористовують грушу

. Чому, не знаю, я не експериментував, боявся зіпсувати продукт.

З "диких"-- будь-які листяні, крім берези (бо в березі є дьоготь). Найкращим вважається вільха. Дрова кладуться 1-2 полінця сухих, для жару,решта із свіжезрізаних, із соком, щоб був густий дим. В бочці , на палицях або обрізках арматури розвішую м*ясо чи сало( бочок чи підчеревину). Підвішую на гачках , у вигляді букви "S", або грецької "омега" тоді два шматка. Одразу бочку накриваю мокрим кропив*яним або джутовим мішком ( пам*ятаєш були такі при Союзі) . Час від часу мішок ретельно змочую. Топочну теж прикриваю , що полум*я не було дуже сильним і дим надто гарячим , бо м*ясо може просто спектись. Чим холодніший дим, тим довше потрібно коптить, тим повільніше з продукта випаровується вода. Але тим довше продукт можна зберігати. Вже згадуваний знайомий наприкінці коптіння використовує ялівець(можжевельник), ніби його дим має бактерицидні властивості. Так його в Прибалтиці навчили.
Перед коптінням м*ясо, сало 3 дня мариную в розсолі. Дехто шматки обшиває марлею, щоб сажа не осідала на продукти.
Ну , ніби , все! Що незрозуміло -- питай, потім відповім, бо мене дружина жене від комп*ютера

.