Цей Закон спрямований на захист від страждань і загибелі тварин унаслідок жорстокого поводження з ними, захист їх природних прав та укріплення моральності й гуманності суспільства.

Про захист тварин від жорстокого поводження

Цей Закон спрямований на захист від страждань і загибелі тварин унаслідок жорстокого поводження з ними, захист їх природних прав та укріплення моральності й гуманності суспільства.

 

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

тварини – будь-які живі істоти, що володіють нервовою системою і перебувають у сфері діяльності або впливу людини;

дикі тварини – тварини, природним середовищем існування яких є дика природа, у тому числі ті, які перебувають у неволі чи напіввільних умовах;

домашні тварини – тварини (собаки, коти тощо), що утримуються та розводяться людиною в жилому приміщенні для естетичних потреб та потреб у спілкуванні;

сільськогосподарські тварини – тварини, що утримуються та розводяться людиною для отримання продуктів і сировини тваринного походження;

безпритульні тварини – тварини, що не утримуються людиною, але перебувають в умовах, повністю або частково створюваних діяльністю людини;

лабораторні тварини – тварини, що використовуються для проведення наукових дослідів, експериментів;

евтаназія – гуманні методи умертвіння тварин, що виключають їх передсмертні страждання;

жорстоке умертвіння тварин – умертвіння тварин без застосування знеболюючих засобів, що запобігають відчуттю тваринами болю і страху;

стерилізація – позбавлення тварини хірургічним шляхом здатності до відтворення потомства (репродуктивної здатності);

жорстоке поводження з тваринами – дії, що спричинили загибель або страждання (знівечення, травму, позбавлення місць постійного перебування, порушення санітарно-гігієнічних норм утримання, застосування засобів, що змушують перебувати в неприродній позі тощо) тварин;

гуманне ставлення до тварин – дії, що відповідають вимогам захисту тварин від жорстокого поводження і передбачають доброзичливе ставлення до тварин, сприяння їх благу, покращання якості їх життя тощо;

бездомні тварини — домашні тварини, які перебувають на відповідному обліку, мають реєстраційний номер, нашийник, але тимчасово знаходяться поза межами контролю власника, уповноваженої ним особи або члена сім'ї власника;

бродячі тварини — домашні тварини, які не перебувають на обліку і не мають реєстраційного номера;

тварини супроводу — спеціально навчені (видресирувані) домашні тварини, що надають допомогу людині, яка через свої фізичні вади не має можливості орієнтуватися на місцевості;

карантинний майданчик — спеціально обладнані приміщення або частини приміщень, які призначені для тимчасового утримання домашніх тварин у разі їх вилову чи тимчасової ізоляції;

утримання в домашніх умовах — обмеження природної свободи домашніх тварин, що виключає їх вільне переміщення за межами квартири, подвір’я окремого будинку;

тимчасова ізоляція — ізоляція домашніх тварин у відповідні місця спеціалізованими організаціями на певний період часу для вирішення питання про можливість їх подальшого утримання власником;

притулки для тварин – неприбуткові установи, спеціально призначені і облаштовані для утримання безпритульних тварин;

пересувний звіринець – підприємство, що діє в галузі організації пересувних виставок тварин.

Стаття 2. Нормативно-правове регулювання захисту тварин від жорстокого поводження

Нормативно-правове регулювання захисту тварин від жорстокого поводження здійснюється цим Законом, законами України "Про тваринний світ", "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про ветеринарну медицину", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про захист населення від інфекційних хвороб" та іншими нормативно-правовими актами, що прийняті відповідно до нього.

Якщо міжнародним договором України установлені інші правила щодо захисту тварин від жорстокого поводження, ніж ті, що передбачені цим Законом, то застосовуються правила міжнародного договору України.

Стаття 3. Сфера дії цього Закону

Дія цього Закону поширюється на фізичних і юридичних осіб, що утримують домашніх тварин у населених пунктах України.

Дія цього Закону не поширюється на установи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Дія цього Закону поширюється на такі види діяльності:

скотарство, включаючи племінне скотарство;

поводження з тваринами на території державних природних заповідників і на інших особливо охоронюваних природних територіях;

мисливство, мисливське господарство, рибальство;

утримання домашніх тварин і племінна робота з ними;

використання тварин у цирках, зоопарках, на виставках та інших видовищних заходах;

використання тварин у спорті, у сфері відпочинку і розваг людей;

використання тварин у науково-дослідних і навчальних цілях, у тестуванні;

використання тварин у виробництві, у тому числі у виробництві біологічних препаратів;

інші види діяльності, де здійснюється вплив на тварин.

Дія цього Закону поширюється на поводження з тваринами незалежно від права власності на них та інших речових прав.

Стаття 4. Основні принципи захисту тварин від жорстокого поводження

Поводження з тваринами ґрунтується на таких принципах:

жорстоке поводження з тваринами є несумісним з вимогами моральності та гуманності, спричиняє моральну шкоду людині;

забезпечення умов життя тварин, які відповідають їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям;

право власності та інші речові права на тварин у разі жорстокого поводження з ними можуть бути припинені відповідно до цього Закону;

заборона жорстоких методів умертвіння тварин;

відповідальність за жорстоке поводження з тваринами;

утримання і поводження з домашніми тваринами без мети заподіяння шкоди як оточуючим, так і самій тварині.

Стаття 5. Заборона пропаганди жорстокого поводження з тваринами

Забороняється пропаганда жорстокого поводження з тваринами, заклики до жорстокого поводження з ними, а також пропаганда мисливства в системі дошкільної, загальної середньої, професійно-технічної і вищої освіти.

Забороняється використання в розважальних або комерційних цілях матеріалів, що демонструють жорстоке поводження з тваринами.

Стаття 6. Виховання гуманного ставлення до тварин

Виховання гуманного ставлення до тварин є важливою складовою етичного, культурного та екологічного виховання громадян.

Виховання гуманного ставлення до тварин передбачає формування високого рівня еколого-етичної свідомості та культури громадян.

Виховання гуманного ставлення до тварин забезпечується шляхом викладання курсів з екологічної етики та гуманного ставлення до тварин у дошкільних навчальних закладах, у системі загальної середньої, професійно-технічної і вищої освіти.

Розділ ІІ. ПРАВИЛА УТРИМАННЯ ТВАРИН, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ЖОРСТОКІСТЬ

Стаття 7. Загальні правила утримання тварин, що виключають жорстокість

Умови утримання тварин повинні відповідати їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям.

Умови утримання тварин повинні задовольняти їх природні потреби в їжі, воді, сні, рухах, контактах із собі подібними, у природній активності та інші потреби.

Кількість тварин, що утримуються, обмежується можливістю забезпечення їм умов утримання відповідно до вимог цього Закону.

Місце утримання тварин повинно бути оснащено таким чином, щоб забезпечити необхідні простір, температурно-вологісний режим, природне освітлення, вентиляцію та можливість контакту тварин з природним для них середовищем.

Утримання тварин у дитячих закладах допускається за умови забезпечення постійного догляду за тваринами відповідно до вимог цього Закону.

Стаття 8. Особливості утримання диких тварин у неволі

Утримання диких тварин у неволі допускається, якщо створені умови, що відповідають їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям.

Утримання диких тварин у неволі без створення відповідних умов не допускається.

Утримання диких тварин у неволі допускається за наявності дозволу, що видається центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Утримання диких тварин у неволі без дозволу допускається у разі тимчасового утримання врятованої постраждалої тварини.

Допускається утримання дрібних диких тварин, які традиційно утримуються людьми в неволі і можуть бути забезпечені умовами утримання відповідно до вимог цього Закону.

Стаття 9. Особливості утримання домашніх тварин

Особа, яка утримує домашню тварину, зобов’язана:

забезпечити домашній тварині необхідні умови, що відповідають її біологічним, видовим та індивідуальним особливостям, відповідно до вимог цього Закону;

дотримуватися санітарно-гігієнічних норм експлуатації жилого приміщення, де утримується домашня тварина (місце постійного утримання), та норм співжиття.

Правила утримання домашніх тварин установлюються органами місцевого самоврядування.

Особи, які утримують домашніх тварин, мають право з’являтися з ними поза місцями їх постійного утримання (супроводжувати їх).

Супроводжувати домашню тварину може особа, яка досягла 14-річного віку.

Особа, яка супроводжує тварину, зобов’язана забезпечити:

безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною;

безпеку супроводжуваної домашньої тварини;

безпеку дорожнього руху при проходженні з домашньою твариною біля транспортних шляхів і при їх переході шляхом безпосереднього контролю за її поведінкою.

При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду.

Дозволяється утримувати:

домашніх тварин (загальною кількістю не більше трьох дорослих тварин) — у квартирах, у яких проживає одна сім'я, а також у будинках, що належать громадянам на праві приватної власності;

домашніх тварин - у квартирах, де проживає кілька сімей, — лише за письмовою згодою всіх мешканців квартири. При цьому не дозволяється утримувати домашніх тварин у місцях загального користування;

домашніх тварин — у "зоокутках" дитячих, освітніх, наукових, санаторно-курортних і оздоровчих закладів — з дозволу відповідного органу за погодженням з органами державної санітарно-епідеміологічної служби та ветеринарної медицини;

домашніх тварин — у вільному вигулі на ізольованій, добре огородженій території (в ізольованому приміщенні) на прив'язі або без неї;

домашніх тварин — юридичними особами: для охорони — в обладнаних приміщеннях або на прив'язі; для дослідної мети – у вольєрах, біологічних клініках (віваріях) або в розплідниках;

собак — без повідків і намордників під час оперативного використання спеціальними органами, собак спеціального призначення, а також собак під час муштри, на полюванні, на навчально-дресирувальних майданчиках.

Фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов'язані дотримуватися вимог нормативно-правових актів, зазначених у статті 2 цього Закону, санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин.

Стаття 10. Ветеринарне обслуговування тварин

Особа, яка утримує тварину, зобов’язана забезпечити своєчасне надання їй ветеринарної допомоги.

У разі виникнення підозри на наявність у тварини захворювання особа, яка її утримує, зобов’язана негайно ізолювати таку тварину і звернутися до ветеринарного лікаря.

Ветеринарні процедури щодо тварин можуть здійснювати тільки особи, які мають відповідну фахову освіту.

Ветеринарне обслуговування повинно включати послуги з евтаназії тварин або новонародженого приплоду тварин.

Стаття 11. Обов'язки власників собак, котів та інших домашніх тварин

Власники собак, котів та інших домашніх тварин зобов'язані:

зареєструвати собак, котів та інших домашніх тварин віком від двох місяців і більше;

повідомити протягом п'яти днів ветеринарну установу, що обслуговує даний район, про придбання собаки, кота чи хижої тварини, а також про переїзд із ними в інший район чи населений пункт;

щороку перереєстровувати собак, котів та інших домашніх тварин у відповідних органах;

щороку доставляти собак, а в разі, якщо ветеринарна служба визнає за потрібне, — інших домашніх тварин у ветеринарну установу для огляду, імунізації проти сказу і лікувально-профілактичних обробок;

утримувати сторожових собак і хижих тварин на прив'язі та спускати їх із прив'язі лише в закритих дворах, що виключає можливість втечі. Про наявність собаки чи хижої тварини у дворі окремого будинку застерігати написом;

не допускати, щоб домашні тварини забруднювали квартири, сходові площадки та інші місця загального користування в будинках, дворах і на вулицях. Прибирати в усіх випадках забруднення, зроблені тваринами;

здійснювати приплід собак і котів виключно через кінологічні та фелінологічні клуби і розплідники;

здавати собак, котів та інших домашніх тварин до спеціальних притулків;

у разі захворювання домашніх тварин негайно повідомляти територіальну ветеринарну установу;

у разі падежу домашніх тварин негайно повідомити ветеринарну установу і здавати трупи на кладовище тварин разом із реєстраційним посвідченням, а номерні знаки собак — у відповідний орган, що його видав;

негайно повідомити органи санітарно-епідеміологічного нагляду та ветеринарної медицини про випадки укусів або травмування домашньою твариною людини, свійської чи іншої домашньої тварини;

доставити до ветеринарної установи домашню тварину, яка заподіяла шкоду, з метою тимчасової ізоляції і огляду протягом десяти днів, а тварин, яким заподіяно шкоду, – для огляду і лікування;

у разі неможливості доставки вказаних тварин повідомити про них відповідні органи для вилову і доставки їх у ветеринарну установу;

відшкодовувати матеріальні та моральні збитки, що заподіяні їхніми тваринами іншим фізичним та юридичним особам.

Стаття 12. Права власників собак, котів та інших домашніх тварин

Власники собак, котів та інших домашніх тварин мають право:

утримувати домашніх тварин у жилих та інших приміщеннях, а також на ізольованих територіях за наявності згоди всіх дорослих членів сім'ї;

об'єднуватись у відповідні спілки, клуби, організації;

представляти й захищати свої інтереси в установленому законом порядку;

надавати домашнім тваринам відповідну ветеринарну допомогу за плату у ветеринарних установах;

отримувати прибуток від приплоду собак, котів та інших домашніх тварин;

перевозити собак, котів та інших домашніх тварин усіма видами громадського транспорту з додержанням правил, установлених на даному виді транспорту, за умови забезпечення безпеки людей;

виводити собак з жилих та інших приміщень, а також ізольованих територій у загальні двори або на вулицю тільки на короткому повідку та в наморднику (крім собак, щодо яких у реєстраційних посвідченнях зроблено відповідну відмітку), з прикріпленим до нашийника номерним знаком, обов'язково дотримуючись правил безпеки людей;

вигулювати собак у місцях, спеціально відведених та облаштованих для цієї мети районними, міськими державними адміністраціями;

захоронювати домашніх тварин на спеціальних міських кладовищах домашніх тварин.

Стаття 13. Заборони щодо утримання й поводження з домашніми тваринами

Власникам собак, котів та інших домашніх тварин забороняється:

жорстоко поводитись із собаками, котами та іншими домашніми тваринами, залишати бездоглядними або знищувати їх, якщо вони не загрожують здоров'ю людей;

утримувати собак, котів та інших домашніх тварин незареєстрованими;

утримувати собак, котів та інших домашніх тварин у місцях загального користування (коридорах, підвалах, на сходових площадках, горищах тощо);

вигулювати собак у не встановлених для цього місцях;

заводити собак, котів та інших домашніх тварин у приміщення магазинів, об'єкти громадського харчування, установи органів охорони здоров'я, культури, дошкільні заклади освіти, а також виводити домашніх тварин на територію дитячих майданчиків, пляжів, бульварів, скверів, садів та інших об'єктів природно-заповідного фонду, в місця загального користування і масового відпочинку;

вигулювати або виводити за межі помешкання чи садиби собак, породи яких згідно з актами міжнародних кінологічних організацій визнано породами з підвищеною агресивністю, без коротких повідків, намордників та номерних знаків;

розводити та придбавати собак із підвищеною агресивністю;

купувати, продавати, показувати на виставках і виводках, а також перевозити в інші населені пункти всіма видами транспорту собак, котів та інших домашніх тварин без реєстраційного посвідчення та довідки про імунізацію проти сказу, що проведена не більше 12 місяців і не менше 30 днів до вивозу (виводу);

викидати трупи домашніх тварин або захоронювати їх у не відведених для цього місцях;

продавати собак, котів та інших домашніх тварин у не встановлених для цього місцях.

Стаття 14. Реєстрація домашніх тварин

Реєстрація собак, котів та інших домашніх тварин, яких утримують фізичні та юридичні особи, і видача реєстраційних посвідчень та номерних знаків проводяться відповідними державними установами ветеринарної медицини.

При первинній реєстрації собак, котів та інших домашніх тварин їх власникам видаються реєстраційні посвідчення і правила утримання тварин, а на собак, крім того, — і номерні знаки. Номерний знак собаки прикріплюється до її нашийника.

Новопридбані собаки, коти та інші домашні тварини мають бути зареєстровані в п'ятиденний строк і доставлені у ветеринарну установу для огляду, імунізації проти сказу і лікувально-профілактичних обробок.

Власники собак, породи яких визнано породами з підвищеною агресивністю згідно з актами міжнародних кінологічних організацій або обласними, Київською та Севастопольською міськими радами, та власники хижих тварин реєструють їх тільки за наявності довідки спеціалізованих органів чи кінологічних клубів про проходження технічного мінімуму з питань дресирування та утримання тварин, а також довідки психонаркологічного закладу про стан здоров'я власника собаки чи хижої тварини.

Власники собак, котів та інших домашніх тварин оплачують їх реєстрацію, вартість реєстраційного посвідчення та номерного знака.

Фізичні та юридичні особи, які утримують собак, котів та інших домашніх тварин, вносять плату за житлово-комунальні послуги на їх утримання.

Стаття 15. Транспортування тварин

При транспортуванні тварин повинні задовольнятися їх потреби в їжі та воді, а також має бути забезпечений захист від шкідливого для них зовнішнього впливу.

Транспортний засіб, призначений для перевезення тварин, повинен бути спеціально оснащений для того, щоб виключати травмування або загибель тварин.

При завантаженні і розвантаженні тварин мають використовуватися пристрої і прийоми, що виключають травмування і загибель тварин.

Транспортування тварин різних видів проводиться роздільно, за винятком таких їх видів, які природно контактують один з одним або є нейтральними один до одного.

Загиблі тварини і ті, що не підлягають подальшому транспортуванню, повинні бути усунуті від інших на першій же стоянці.

Правила транспортування тварин затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Перевезення тварин у громадському транспорті здійснюється відповідно до правил перевезення тварин у громадському транспорті.

Стаття 16. Особливості права власності та інших речових прав на тварин

Право власності або інші речові права особи, яка утримує тварину, обмежені необхідністю дотримання норм і вимог цього Закону.

Право власності та інші речові права на тварин у разі жорстокого поводження з ними можуть бути припинені в адміністративному порядку шляхом їх оплатного вилучення або конфіскації.

Угоди, укладені особою, яка не досягла 16 років, з набуття або передачі права власності чи іншого речового права на тварину можуть бути визнані недійсними, якщо такі угоди укладені без згоди батьків цієї особи або осіб, що їх замінюють.

Шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.

Стаття 17. Умови угод, предметом яких є тварини

Продаж з попереднім виставленням пропонованих тварин для показу покупцям допускається у разі дотримання вимог цього Закону.

Особа, яка продає тварину, зобов’язана забезпечити особу, яка її купує, достовірною інформацією про вид, породу, стан здоров’я та інші якості тварини, а також про умови її утримання.

Дарування тварин допускається після попереднього погодження з майбутнім власником.

Стаття 18. Ліцензування господарської діяльності, пов’язаної з використанням та утриманням домашніх тварин

Ліцензуванню відповідно до цього Закону підлягають такі види господарської діяльності:

розведення домашніх тварин (собак, котів, екзотичних та декоративних тварин) у племінних розплідниках;

дресирування собак;

підготовка фахівців у вищезазначених сферах.

Стаття 19. Притулки для тварин

Для утримання безпритульних тварин створюються притулки для тварин.

Створення притулків для тварин є обов’язком органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Притулки для тварин можуть створюватися підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, громадськими і благодійними організаціями та фізичними особами.

Притулки для тварин проводять свою діяльність за рахунок коштів їх власників, а також будь-яких інших не заборонених законом джерел.

Місцеві бюджети можуть передбачати асигнування на створення притулків для тварин та відшкодування витрат притулкам по утриманню тварин незалежно від форм власності.

Положення про притулок для тварин затверджується центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини.

Стаття 20. Регулювання чисельності диких тварин і тварин, що не утримуються людиною, але перебувають в умовах, повністю або частково створюваних діяльністю людини

Регулювання чисельності диких тварин і тварин, що не утримуються людиною, але перебувають в умовах, повністю або частково створюваних діяльністю людини, здійснюється методами біостерилізації або біологічно обґрунтованими методами, а в разі неможливості їх застосування – методами евтаназії.

Стаття 21. Умертвіння тварин

Умертвіння тварин допускається:

для одержання господарсько корисної продукції;

для припинення страждань тварин, якщо вони не можуть бути припинені в інший спосіб;

за необхідності умертвіння новонародженого приплоду тварин;

при регулюванні чисельності диких тварин і тварин, що не утримуються людиною, але перебувають в умовах, повністю або частково створюваних діяльністю людини;

за необхідності умертвіння окремих тварин, які хворі на сказ чи на інше особливо небезпечне захворювання або є носіями особливо небезпечного захворювання;

за необхідності оборони від нападу тварини, якщо життя або здоров’я людей знаходиться в небезпеці.

При умертвінні тварин мають дотримуватися такі вимоги:

умертвіння проводиться методами, що виключають передсмертні страждання тварин;

приміщення, де проводиться умертвіння, повинно бути відокремлене від приміщення, де утримуються тварини;

забороняється застосовувати негуманні методи умертвіння тварин, що призводять до загибелі від задушшя, електричного струму, больових ін’єкцій, отруєння, курареподібних препаратів, перегріву, та інші больові методи;

переробка тварин дозволяється тільки після їх умертвіння;

умертвіння тварин, що страждають, проводиться негайно, якщо їх страждання неможливо припинити іншим чином.

Розділ ІІІ. ПРАВИЛА ПОВОДЖЕННЯ З ТВАРИНАМИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ЖОРСТОКІСТЬ

Стаття 22. Загальні правила поводження з тваринами, що виключають жорстокість

При поводженні з тваринами не допускається:

використання оснащень, інвентарю, що травмують тварин;

примушування тварин до виконання неприродних для них дій, що призводять до травмувань;

нанесення побоїв, травм з метою примушування тварин до виконання будь-яких вимог;

використання тварин в умовах надмірних фізіологічних навантажень тощо.

При проведенні больових процедур обов’язкове застосування знеболюючих препаратів.

Забороняється:

розведення тварин з виявленими генетичними змінами, що спричиняють їм страждання;

розведення тварин зі спадково закріпленою агресивністю;

примушування до нападу одних тварин на інших;

проведення генетичних змін на тваринах;

застосування до тварин фармакологічних та механічних засобів допінгу;

інші дії чи бездіяльність, що суперечать принципам захисту тварин від жорстокого поводження.

Стаття 23. Поводження з дикими тваринами, що перебувають у стані природної волі

Правила поводження з дикими тваринами, що перебувають у стані природної волі, визначаються законодавством про тваринний світ і цим Законом.

Стаття 24. Правила поводження з мисливськими тваринами при полюванні на них

При видачі дозволу на добування мисливських тварин визначається спосіб добування і його відповідність вимогам цього Закону.

Технічні засоби, що використовуються при полюванні на диких тварин, повинні передбачати їх швидку смерть, що виключає страждання.

При полюванні на мисливських тварин забороняється застосовувати:

технічні засоби, які не передбачають їх швидку смерть і не виключають страждання;

транспортні та інші технічні засоби і обладнання, отрути, вибухові речовини, застосування яких призводить до масової загибелі тварин.

При полюванні і вилові тварин забороняється використання транспортних та інших технічних засобів, застосування яких призводить до масової загибелі тварин.

Забороняються полювання, вилов та інші форми добування мисливських тварин:

що мають дитинчат, не здатних до самостійного існування;

у період розмноження, виховання потомства, а у випадку з мігруючими видами – під час їх повернення до місць розмноження;

вагітних самок;

дитинчат, не здатних до самостійного існування;

при переправі наземних тварин через водоймища;

у заповідниках, національних природних парках та регіональних ландшафтних парках для наукових, екопросвітницьких цілей без відповідних етичних експертиз.

Забороняється полювання у формі видовищних заходів, що передбачають переслідування, умертвіння, передсмертні агонії тварин, використання при цьому інших тварин для умертвіння диких тварин.

Забороняється використання тварин із заподіянням їм страждань як живої приманки при полюванні, вилові та інших формах добування диких тварин.

Стаття 25. Правила поводження з тваринами в сільському господарстві, скотарстві, у рибному господарстві, при отриманні продукції тваринного походження

Вимоги до порядку використання тварин у сільському господарстві відповідно до вимог цього Закону встановлюються центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики.

У технології отримання від тварини продукції (доїння, стрижка, відгодівля тощо) не допускається застосування больових і травмуючих прийомів.

При розведенні тварин із застосуванням біотехнологічних і генно-інженерних методів не допускається зміна породи і зовнішнього вигляду тварин, якщо така зміна може призвести до страждань тварин.

Стаття 26. Правила поводження з домашніми тваринами, що виключають жорстокість

При поводженні з домашньою твариною особа, яка її утримує, зобов’язана:

дбати про домашню тварину, забезпечити їй достатню кількість їжі та постійний доступ до води;

надавати можливість домашній тварині здійснювати необхідні рухи, контактувати з собі подібними;

забезпечити наявність намордника, повідка, що необхідні для здійснення вигулу домашньої тварини поза місцем її постійного утримання;

забезпечити наявність на домашній тварині нашийника з ідентифікуючими позначками;

забезпечувати своєчасне надання домашній тварині ветеринарних послуг (обстеження, лікування, щеплення тощо);

негайно повідомляти медичну або ветеринарну установу про випадки заподіяння домашньою твариною ушкоджень здоров’ю людині або іншим тваринам;

негайно доставляти домашню тварину, яка вчинила дії, передбачені абзацом сьомим цієї статті, у ветеринарну установу для огляду;

запобігати неконтрольованому розмноженню домашніх тварин.

Стаття 27. Правила поводження з тваринами, що не утримуються людиною, але перебувають в умовах, повністю або частково створених діяльністю людини

Регулювання чисельності тварин, що не утримуються людиною, але перебувають в умовах, повністю або частково створюваних діяльністю людини, проводиться відповідно до умов цього Закону.

Вилов безпритульних (загублених, покинутих, залишених без опіки і бродячих) тварин проводиться з метою:

повернення їх володільцям;

регулювання їх чисельності відповідно до вимог цього Закону.

Забороняється використовувати методи вилову, технічні пристрої і препарати, що травмують тварин або небезпечні для їх життя і здоров’я.

У разі виникнення або загрози виникнення епізоотій і в інших небезпечних ситуаціях дії, необхідні для скорочення чисельності тварин, які становлять небезпеку, регулюються в порядку, що встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Стаття 28. Вилов та тимчасова ізоляція домашніх тварин

Собаки, незалежно від породи, належності та призначення, у тому числі й ті, що мають нашийники з номерними знаками і намордники, але знаходяться без власника на вулицях, площах, ринках, у скверах, садах, на бульварах, пляжах, у громадському транспорті, дворах та інших громадських місцях, а також інші бездоглядні домашні тварини вважаються бездомними і підлягають вилову.

Тимчасовій ізоляції підлягають собаки, коти та інші домашні тварини в разі, якщо на це є відповідне рішення органів санітарно-епідеміологічної служби та ветеринарної медицини, а також ті, що завдали тілесних пошкоджень людині або іншій домашній тварині. Тимчасова ізоляція домашніх тварин може проводитись у примусовому порядку, якщо домашня тварина є небезпечною для оточуючих.

Тимчасово ізольовані домашні тварини протягом семи днів повинні бути обстежені і після висновків ветеринарної експертизи повертаються власникам (після сплати витрат на обстеження і утримання), а в разі виявлення обставин, що можуть загрожувати життю та здоров'ю оточуючих, передаються спеціалізованим організаціям для подальшого лікування чи умертвіння.

Вилов та тимчасову ізоляцію собак, котів та інших домашніх тварин проводить відповідна спеціалізована організація.

Вилов собак, котів та інших домашніх тварин окремими громадянами забороняється, крім випадків, коли ці тварини є небезпечними для оточуючих та проявляють агресивність, створюючи загрозу безпеці людей.

Вилов собак, котів та інших домашніх тварин, як правило, проводиться за відсутності сторонніх осіб із 5-ї до 7-ї години або після 20-ї години (влітку — після 22-ї години).

Виловлені бездомні домашні тварини протягом семи днів обов'язково утримуються на карантинних майданчиках організації, що здійснює вилов, і можуть бути повернуті власникам із дозволу ветеринарної установи після пред'явлення реєстраційного посвідчення та оплати вартості витрат на вилов і утримання.

Виловлені бродячі домашні тварини протягом п’яти днів утримуються на карантинних майданчиках організації, що здійснює вилов, і можуть бути передані спеціалізованим організаціям за їх бажанням для передачі їх у спеціалізовані притулки.

Повернені власникам тварини підлягають щепленню проти сказу.

Власники зобов'язані протягом тридцяти днів утримувати таких тварин в ізольованому приміщенні і за вказівкою ветеринарної установи доставляти їх для огляду.

Стаття 29. Правила поводження з тваринами, що використовуються у видовищних заходах, у спорті, при організації дозвілля

Використання тварин у видовищних заходах, у спорті, при організації дозвілля з метою отримання прибутку допускається за наявності дозволу на таку діяльність, що видається центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини.

Демонстрація тварин на виставках, у зоопарках допускається за умови дотримання зоогігієнічних, ветеринарно-санітарних норм і правил, установлених для утримання тварин.

Створення зоопарку здійснюється на підставі дозволу, що видається центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

При поводженні з тваринами під час проведення спортивних, видовищних заходів, відео- та фотозйомок не допускається заподіяння їм травмувань, болю, знівечення, їх загибель.

Забороняється створення пересувних звіринців.

При дресируванні тварин не допускається:

нанесення тваринам побоїв, залякування, видалення кликів, кігтів тощо;

примушування тварин до виконання дій, що їх травмують.

Забороняється використання у видовищних заходах, у спорті, при організації дозвілля тварин, які важко переносять неволю, закритий простір, дресирування.

Особа, яка утримує тварину, використання якої в циркових, спортивних та інших видовищних заходах є неможливим, зобов’язана забезпечити вказаній тварині умови утримання відповідно до вимог цього Закону.

Забороняється проведення боїв тварин, спортивних, видовищних заходів, що передбачають переслідування, умертвіння, спостереження передсмертної агонії тварин, використання для умертвіння тварин інших тварин.

Стаття 30. Правила поводження з тваринами, що використовуються в наукових експериментах, тестуванні, навчальному процесі, виробництві біологічних препаратів

Використання тварин у наукових експериментах, біологічному тестуванні, навчальному процесі допускається лише в разі, якщо відсутня можливість заміни їх іншими альтернативними методами і об’єктами.

Перелік альтернативних методів і об’єктів для використання замість експериментальних тварин розробляється та затверджується центральним органом виконавчої влади з питань науки та освіти.

Робота з експериментальними тваринами може проводитися за наявності дозволу на проведення такого виду діяльності, що видається Комітетом з питань етики (біоетики) центрального органу виконавчої влади з питань науки та освіти.

Комітет з питань етики (біоетики) діє на підставі положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади з питань науки та освіти.

До роботи з експериментальними тваринами допускаються особи, які мають вищу медичну, ветеринарну, зоотехнічну, біологічну або фармацевтичну освіту, одержану у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації.

Процедури на експериментальних тваринах незалежно від їх цілей, за яких можлива небезпека травмування тварин або заподіяння їм гострих чи тривалих больових подразнень, проводяться в умовах знеболювання.

Експериментальна тварина, яка вже використовувалася у процедурі, може використовуватися в наступній процедурі лише після відновлення її стану здоров’я до нормального та за умови, якщо:

під час нової процедури до тварини застосовується загальна анестезія;

наступна процедура передбачає лише незначні втручання.

Забороняється використання в наукових експериментах, тестуванні, навчальному процесі тварин, які важко переносять неволю, закритий простір, дресирування.

Забороняється застосування:

девокалізації тварин (позбавлення хірургічним шляхом можливості тварини видавати звуки);

травмуючих методів при відібранні з тварин клітин.

Забороняється проведення на тваринах демонстрацій у навчальних цілях, якщо явища, що демонструються, можуть бути показані на неживих об’єктах, у тому числі демонстрація рефлекторної діяльності організму.

Під час проведення практичних робіт у навчальному процесі забороняється вимагати від студентів виконання процедур, що призводять до смерті або травмування тварин, якщо це суперечить їхнім моральним або релігійним принципам. У цих випадках такі форми практичної роботи повинні бути замінені іншим завданням.

Експерименти на тваринах, що пов’язані з хірургічним та іншим ушкоджуючим впливом, не можуть проводитися за участю або в присутності осіб шкільного віку.

Тваринам, що використовувалися в наукових експериментах, тестуванні, навчальному процесі, надається кваліфікований догляд.

Нежиттєздатна експериментальна тварина умертвляється методами евтаназії до настання у тварини страждань. Методом евтаназії для експериментальних тварин є передозування анестетиків.

Прибирання трупа можливе лише тоді, коли смерть буде констатована особою, відповідальною за роботу з твариною.

Розділ IV. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН У СФЕРІ ЗАХИСТУ ТВАРИН ВІД ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ

Стаття 31. Державна політика у сфері захисту тварин від жорстокого поводження

Державна політика у сфері захисту тварин від жорстокого поводження проводиться в таких основних напрямах:

контроль за дотриманням законодавства про захист тварин від жорстокого поводження;

установлення єдиних норм у сфері захисту тварин від жорстокого поводження;

пропаганда гуманного поводження з тваринами, розробка та впровадження освітніх програм з охорони та захисту тварин від жорстокого поводження;

установлення відповідальності за порушення законодавства про захист тварин від жорстокого поводження.

Стаття 32. Державне управління у сфері захисту тварин від жорстокого поводження

Кабінет Міністрів України через систему органів виконавчої влади забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту тварин від жорстокого поводження.

Управління у сфері захисту тварин від жорстокого поводження в межах своєї компетенції здійснюють:

центральний орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища;

центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики;

центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини;

центральний орган виконавчої влади з питань освіти та науки;

інші центральні та місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері захисту тварин від жорстокого поводження визначаються цим Законом та іншими законами України.

Стаття 33. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища у сфері захисту тварин від жорстокого поводження

До повноважень центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища у сфері захисту тварин від жорстокого поводження належать:

координація інших органів виконавчої влади у сфері захисту тварин від жорстокого поводження;

реалізація державної політики у сфері захисту диких, домашніх, безпритульних тварин від жорстокого поводження;

затвердження порядку утримання та розведення диких тварин, які перебувають у стані неволі або в напіввільних умовах;

надання дозволів на створення зоопарків;

сприяння роботі громадських організацій з контролю у сфері захисту тварин від жорстокого поводження;

здійснення інших повноважень у сфері захисту тварин від жорстокого поводження відповідно до своєї компетенції.

Стаття 34. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики у сфері захисту тварин від жорстокого поводження

До повноважень центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики у сфері захисту тварин від жорстокого поводження належать:

реалізація державної політики у сфері захисту тварин від жорстокого поводження;

здійснення контролю за розведенням та утриманням сільськогосподарських тварин, що виключає жорстоке поводження з ними;

здійснення інших повноважень у сфері захисту тварин від жорстокого поводження відповідно до своєї компетенції.

Стаття 35. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань ветеринарної медицини у сфері захисту тварин від жорстокого поводження

До повноважень центрального органу виконавчої влади з питань ветеринарної медицини у сфері захисту тварин від жорстокого поводження належать:

надання дозволу на використання тварин у спортивних, видовищних заходах, фото- та відеозйомках, при організації розваг;

розробка ветеринарно-санітарних вимог до утримання тварин у притулках, до утримання та розведення сільськогосподарських, диких тварин та під час їх транспортування;

розробка правил використання тварин у видовищних заходах;

здійснення інших повноважень у сфері захисту тварин від жорстокого поводження відповідно до своєї компетенції.

Стаття 36. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань науки та освіти у сфері захисту тварин від жорстокого поводження

До повноважень центрального органу виконавчої влади з питань науки та освіти у сфері захисту тварин від жорстокого поводження належать:

контроль за дотриманням вимог цього Закону під час проведення наукових експериментів;

затвердження переліку наукових установ, які мають право проводити досліди на тваринах;

видача дозволів на проведення наукових експериментів над тваринами;

установлення порядку проведення наукових дослідів, експериментів на тваринах;

затвердження альтернативних методів та об’єктів для отримання наукових даних;

здійснення інших повноважень у сфері захисту тварин від жорстокого поводження відповідно до своєї компетенції.

Стаття 37. Нагляд органів внутрішніх справ за дотриманням цього Закону

Органи внутрішніх справ (патрульно-постова служба та дільничні інспектори міліції) здійснюють нагляд за дотриманням порядку вигулу домашніх тварин (собак) у громадських місцях, перевірку відповідних документів (реєстраційне посвідчення, довідка ветеринарної установи про вакцинацію, номерний знак, довідка відповідного психіатричного закладу про стан здоров'я власника собаки в разі, якщо її порода належить до порід із підвищеною агресивністю, та власника хижої тварини) та вживають відповідних заходів у разі порушення законодавства про порядок поводження й утримання домашніх тварин.

Міліція в порядку, встановленому Законом України "Про міліцію", має право на застосування вогнепальної зброї до домашньої тварини в разі, якщо її поведінка створює загрозу для здоров’я людини.

Розділ V. ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ У СФЕРІ ЗАХИСТУ ТВАРИН ВІД ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ

Стаття 38. Громадський контроль у сфері захисту тварин від жорстокого поводження

Громадський контроль у сфері захисту тварин від жорстокого поводження здійснюється громадськими інспекторами з охорони навколишнього природного середовища.

Громадські інспектори з охорони навколишнього природного середовища мають право складати протоколи за фактами жорстокого поводження з тваринами. Ці протоколи розглядаються відповідними органами виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Стаття 39. Контроль громадських організацій у сфері захисту тварин від жорстокого поводження

Контроль у сфері захисту тварин від жорстокого поводження може здійснюватися громадськими організаціями, статутною метою яких є захист тварин від жорстокого поводження.

У разі виявлення фактів жорстокого поводження з тваринами громадські організації мають право ставити перед відповідними органами державної влади та органами місцевого самоврядування питання про конфіскацію тварин та відповідальність осіб, які їх утримують, відповідно до чинного законодавства.

Громадські організації, статутною метою яких є захист тварин від жорстокого поводження, мають право одержувати від органів державної влади та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації ними своїх статутних цілей і завдань.

Стаття 40. Відповідальність за порушення вимог цього Закону

За порушення вимог цього Закону винні особи несуть кримінальну, адміністративну та цивільно-правову відповідальність згідно з законом.

Розділ VI. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Внести до статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 36, ст. 299, № 45, ст. 377; 2001 р., № 11, ст. 45, № 16, ст. 76, № 22, ст. 105; 2002 р., № 6, ст. 39, № 7, ст. 50, № 17, ст. 121, № 20, ст. 134, № 30, ст. 207, № 31, ст. 214; 2003 р., № 13, ст. 92, № 23, ст. 145, № 36, ст. 276; 2004 р., № 12, ст. 155, № 13, ст. 180, № 15, ст. 228, № 38, ст. 468, № 50, ст. 537; 2005 р., № 4, ст. 106, № 5, ст. 114, № 6, ст. 138, № 9, ст. 183, №№ 17-19, ст. 267, № 28, ст. 373, № 32, ст. 421, № 33, ст. 432) такі зміни:

1) пункт 72, внесений до статті 9 Законом України від 13 січня 2005 року № 2340-IV (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 9, ст. 183), вважати пунктом 721;

2) доповнити пунктом 76 такого змісту:

"76) розведення домашніх тварин (собак, котів, екзотичних та декоративних тварин) у племінних розплідниках, дресирування собак та підготовка фахівців у цих сферах".

3. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом:

подати Верховній Раді України пропозиції щодо внесення змін до законів України, що випливають із цього Закону;

прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону;

привести у відповідність із цим Законом свої нормативно-правові акти;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Голова Верховної Ради України В.ЛИТВИН м. Київ 8 вересня 2005 року № 2865-IV